Російський спанієль — порода мисливських собак у складі великої групи спанієлів. Своїм похождением вона у великій мірі завдячує англійському кокер-спанієлю та англійському спрінгер-спанієлю. Історія російського спанієля починається з кінця XIX століття, коли до Росії почали привозити спанієлів різних порід, здебільшого кокерів. З деякими із них ходили на полювання, але ці невеличкі приземкуваті собаки не дуже підходили для полювання на дику птицю. Вже на початку ХХ століття прихильники нової породы почали відбирати для розведення більш високоногих і темпераментних собак, виписували із-за кордону спрінгерів. Наприкінці 1930-х в Росії вже існувала значна кількість спанієлів, які не вписувалися до жодної групи й мали цілий ряд лише їм притаманних ознак. То були вже не кокери й не спрінгери, але ще й не російські спанієлі. Пізніше, коли породу було сформовано остаточно, прийняли стандарт породы (1966 р.) З російським спанієлем полюють на болотну, польову, степову й водоплаваючу птицю. Задача спанієля на полюванні — знайти птицю, підняти її на крило й після пострілу мисливця, за його наказом, принести дичину.
|
